Послуги нотаріуса з кожним днем все більше і більше затребувані, і необхідність в нотаріальному засвідченні документів може виникнути в кожного в будь-який момент. Для цього потрібно не тільки мати можливість звернутися до кваліфікованого фахівця, а й знати, куди звертатися.
На сайті Ви можете ознайомитися з видами послуг, що надаються нотаріусом, знайти корисну юридичну інформацію, посилання на різні інтернет-ресурси, чинне законодавство у відповідності з яким діє нотаріус. На сайті Ви знайдете контактні дані нотаріуса та схему проїзду до офісу нотаріуса.
Звернувшись до нотаріусу, Ви можете бути впевнені в професійному підході до питань клієнта, нотаріально оформлений документ буде гарантувати юридичну чистоту і захист.
Надаючи послуги з оформлення цивільно-правових відносин нотаріус забезпечує громадянам і юридичним особам кваліфіковану допомогу і захист їх законних прав та інтересів. Основними принципами роботи нотаріуса є законність, обґрунтованість, конфіденційність, порядність, оперативність вчинення нотаріальних дій.
У випадку неможливості Вашого візиту, нотаріус вчинить нотаріальну дію на виїзді, оскільки режим роботи нотаріуса розповсюджується на будні та вихідні дні.
Я завжди радий бачити мешканців і гостей міста моїми клієнтами.
Посвідчення договору оренди транспортного засобу (автомобіля)
Посвідчення шлюбного договору
Посвідчення договору про поділ майна подружжя
Посвідчення договору про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно
Посвідчення заповіту
Посвідчення довіреності
Засвідчення справжності підписів на статуті
Засвідчення справжності підписів на банківських картках
Засвідчення справжності підписів на заявах про згоду батьків на видачу дитині проїзного документу та на заяві про згоду батьків на тимчасовий виїзд дитини за кордон
Передача заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам
Засвідчення вірності копій (фотокопій) документів та виписок з них
Засвідчення справжності перекладу та підпису перекладача
Вчинення виконавчого напису
Прийняття коштів на депозит нотаріуса для передачі кредитору
Видача дублікатів документів
Посвідчення факту пред’явлення документа
Посвідчення факту, що фізична особа є живою та перебування фізичної особи в певному місці
Озерний Микола Григорович - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області
Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю:
№ 5562, видане «15» лютого 2005 року Міністерством Юстиції України.
Реєстраційне посвідчення:
№ 93 від «07» жовтня 2016 року про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видане Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області.
За освітою:
спеціаліст (Київський інститут внутрішніх справ. Факультет: Правознавство), кваліфікація - юрист.
Стаж роботи:
(1999 - 2005) технічний помічник приватного нотаріуса;
(2005 - 2007) приватний нотаріус Знам’янського міського нотаріального округу Кіровоградської області;
з 2007 року по теперішній час – приватний нотаріус Кропивницького (колишня назва Кіровоградського) міського нотаріального округу Кіровоградської області
Питання клієнтів та відповіді нотаріуса
Договір купівлі-продажу в деталях.
Кожна людина хоча б раз у житті щось продає чи щось купляє, чи то квартиру, чи будинок, чи ділянку. Для здійснення такого роду операції необхідно укласти договір купівлі-продажу. Як це зробити юридично правильно?
Микола Григорович поясніть, що собою уявляє договір купівлі-продажу?
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Що саме виступає в якості нерухомого майна?
Поняття нерухомого майна міститься у ст. 181 нового ЦК України. До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельної ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, у тому числі ліси, багаторічні насадження, будівлі, споруди. До нерухомих речей відносяться повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти. Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі – в силу їх обов’язкової державної реєстрації (ч. 2 ст. 181 ЦК України).
Чи можна бути впевненим, що квартиру чи інше майно, яке купує ваш клієнт, не закладено, не накладено на нього арешт?
Договір посвідчується лише після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. У разі наявності заборони договори про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчуються лише за умови згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача. У разі переведення боргу на набувача нотаріус вимагає подання відповідної довідки (заяви), виданої кредитором.
Яким чином можна розірвати чи змінити договір?
За домовленістю сторін або в судовому порядку договір про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору оформлюється шляхом складання окремого договору, який додається до примірника основного договору, що міститься в справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса (державного нотаріального архіву). Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну або розірвання, яка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про зміну або розірвання договору робиться запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано основний договір.
Як здійснюється розрахунок між сторонами?
За своєю природою договір купівлі-продажу нерухомого майна є консенсуальним правочином. Тому якщо сторони у договорі домовляться, що зобов’язання щодо передачі нерухомості та її оплати повинні бути виконані сторонами на момент підписання правочину, то розрахунок між сторонами проводиться до підписання цього договору. За згодою сторін у договорі може бути передбачено розстрочення платежу.
Коли настає право власності на придбане майно?
Право власності на майно виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення договору, державної реєстрації та реєстрації в БТІ.
Договір оренди нежилого приміщення.
Одним із головних етапів створення власної справи є питання наявності приміщення, офісу, торгівельної площі. Найбільш розповсюдженим способом користування приміщенням для здійснення підприємницької діяльності є укладення договорів оренди. Розглянемо деякі аспекти з цього питання.
Що собою уявляє договір оренди приміщення та яким чином він укладається?
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Ст. 283 Господарського кодексу України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із вимогами ст. 793 ЦК України, договір найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (окремої його частини) укладається у письмовій формі. Якщо такий договір укладається строком на три роки і більше, то він підлягає нотаріальному посвідченню. Недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору призводить до нікчемності договору (ст. 220 ЦК України).
Якщо приміщення знаходиться на земельній ділянці, які права має наймач на цю ділянку?
Згідно із ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму приміщення Наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до приміщення, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначати розмір земельної ділянки, яка передається Наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володіє Наймодавець. Якщо Наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання Наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором Наймодавця з власником земельної ділянки.
Яку відповідальність несуть сторони за не виконання умов договору?
Наймач відшкодовує збитки, завдані Наймодавцю внаслідок пошкодження приміщення шляхом приведення його в попередній стан або відшкодування вартості приведення приміщення в попередній стан.
У разі прострочення сплати за користування приміщенням Наймач зобов’язується сплатити штрафні санкції, встановлені за згодою сторін у формі пені або штрафу.
Наймач та Наймодавець звільняються від відповідальності за збитки, що сталися внаслідок дії обставин непереборної сили (ст. 617 ЦК України), якщо інше не передбачене договором.
Залиште спадок у надійних руках.
Приємно думати, що життя триватиме вічно, але й треба замислитись над тим, кому після вас залишиться усе нажите, збудоване, отримане, куплене. А ще цікавіше, за яких умов усе це ви зможете передати своєму спадкоємцеві. Більш детально про це читаємо нижче.
Для передачі майна від однієї особи іншій найчастіше складають договори купівлі-продажу, дарування, договори довічного утримання. Чи є якась альтернатива цим видам передачі майна?
У Цивільному кодексі України запроваджено поняття “спадковий договір”. У якому згідно статті 1302 Кодексу, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Між ким і ким укладається спадковий договір і що може виступати предметом договору?
Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа. А предметом договору можуть виступати як один, так і декілька об’єктів нерухомого чи рухомого майна, будь-яке коштовне майно при цьому відчуджувач може зобов’язати набувача вчинити певну дію майнового чи немайнового характеру.
Цікаво знати, які ж обов’язки можуть виникнути у майбутнього спадкоємця?
Спадковий договір не передбачає спадкових відносин, відчудження майна відбувається фактично за життя відчужувача, а набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру, за винятком тих, що принижують честь і гідність набувача чи обмежують його цивільну правоздатність. Зокрема набувача можна зобов’язати періодично сплачувати відчужувачу певну грошову суму, обробляти земельну ділянку, ремонтувати жилий будинок чи квартиру, сплачувати вартість комунальних послуг чи податки, поховати його в конкретному місці, за тим чи іншим обрядом, встановити надгробок або іншим чином увічнити його пам’ять.
А є вимоги, які не можуть бути внесені у спадковий договір?
Так, на набувача не можна покладати обов’язок проживати в певному місці, закінчити певний навчальний заклад, одружитися з певною особою, відмовитись у подальшому відчужувати майно, яке перейде у його власність за спадковим договором.
Чи може ваш клієнт якось контролювати виконання укладеного договору?
Відчужувач має право призначити особу, яка контролюватиме виконання умов спадкового договору після його смерті. У разі, якщо така особа не буде призначена, контроль за виконанням здійснює нотаріус.
Шлюбний договір – не розкіш, а спосіб захисту ваших романтичних стосунків.
Словосполучення “шлюбний контракт” знайоме українцям переважно з телесеріалів. У наших молодят і сімейних пар поки не прийнято сильно заглиблюватися в економічну складову шлюбу. До шлюбного договору в пострадянських країнах в основному вдаються люди, які неодноразово одружувалися або виходили заміж і які зіткнулися з малоприємною процедурою розподілу спільно нажитого майна. Що таке шлюбний договір і в чому полягають його переваги?
Миколо Григоровичу, поясніть, які відносини регулює шлюбний договір?
Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Таким договором можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Та шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Цей договір не може зменшувати обсяги прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом, а також ставити одного з подружжя у скрутне матеріальне становище. За шлюбним договором у власність одному з подружжя не може передаватися нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Між ким може бути укладений договір та як саме відбувається цей процес?
Згідно з Сімейним кодексом України, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву на реєстрацію шлюбу, а також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріально. Шлюбний договір укладають у трьох екземплярах, один з яких зберігає у себе нотаріус, а два інших — подружжя. Якщо договір оформлений до реєстрації шлюбу, то він вступає в силу в день реєстрації. Якщо договір уклала сімейна пара, то він починає діяти в день його нотаріального посвідчення.
Чи можуть вноситись якісь зміни до шлюбного договору вже після його укладання?
Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути змінений за рішенням суду, якщо цього вимагають інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, дружини (чоловіка) тощо. Такий договір може бути змінений подружжям. Договір про його зміну нотаріально посвідчується. Крім цього, подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. Права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання нотаріусу заяви про відмову від шлюбного договору.
Ще одне важливе питання сумісного життя — бізнес. Як може вплинути укладання договору на його діяльність?
Маючи шлюбний договір можна сміливо займатися підприємницькою діяльністю. Ви полегшите собі життя, тим, що нотаріус не буде вимагати згоди дружини (чоловіка) згідно ст. 65, 74 Сімейного кодексу на укладання правочинів (договорів) позики, відчудження, іпотеки, оренди тощо, а тільки оригінал шлюбного договору. Особливо це вихід для тих, хто здійснює свою діяльність за межами рідного міста. Кожний з подружжя може прописати в шлюбному договорі виняткове право на свій бізнес-проект. Те ж саме стосується, наприклад, заощаджень у банку. У шлюбний договір включають пункт наступного змісту: “Внески, внесені до банківських (кредитних) установ на ім'я одного з подружжя, належать тому з подружжя, на чиє ім'я вони внесені”.
Чи звертаються до Вас з проханням посвідчити шлюбний договір?
Так, досвід посвідчення шлюбного договору у мене є. З проханням посвідчити такий договір, як це не дивно, звертаються здебільшого, звичайні молодята у яких за плечима немає майна, але є велике бажання отримати стабільність та захистити свої романтичні стосунки.
Договір про припинення права на аліменти на дитину
у зв'язку з передачею дитині права власності на нерухоме майно.
У мене від першого шлюбу залишився син, якому 10 років. Я щомісяця виплачую аліменти на його утримання, але моя колишня дружина не дає змоги з ним бачитись, і не каже, що я приймаю участь в його житті. Але в мене є квартира, яку я б хотів оформити на нього, чи є можливість при цьому не виплачувати аліменти, які моя колишня дружина витрачає на себе?
Миколо Григоровичу, підкажіть будласка, чи можна в моїй ситуації укласти нотаріально посвідчений договір за яким я б міг залишити своєму синові квартиру, та врегулювати відносини з моєю колишньою дружиною?
Сімейним кодексом України передбачено ряд договорів майнового характеру, які потребують письмової форми і нотаріального посвідчення одним з яких, є “Договір про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з передачею дитині права власності на нерухоме майно” (ст. 190 СК), згідно якого той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.
Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її.
Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
На майно, одержане за договором відповідно до частини першої цієї статті, не може бути звернене стягнення.
Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.
За загальним правилом, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною.
Сімейне законодавство виходить також із положення про те, що невиконання тим з батьків, з яким проживає дитина, обов’язку з її утримання відповідно до вказаного договору є істотним порушенням договору і надає право тому з батьків, який є відчужувачем нерухомого майна, звернутися до суду з вимогою про розірвання договору. У разі розірвання договору за рішенням суду нерухоме майно, передане за договором, підлягає поверненню тому з батьків дитини, хто є його відчужувачем. За більш детальною інформацією Ви можете звернутись за адресою нотаріальної контори.
Посилання на інтернет-ресурси державних та інформаційних установ
- Кіровоградська обласна державна адміністрація http://kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1
35-36-11; 24-16-52
- Кіровоградська районна державна адміністрація http://kirrda.kr-admin.gov.ua/ 25014, м. Кропивницький, вул. Дарвіна, 25
22-04-79; 56-38-00
- Кіровоградська обласна рада http://www.oblrada.kirovograd.ua/ 25022, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1
24-28-81; 24-75-57; 24-49-40
- Кіровоградська міська рада http://kr-rada.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41
24-73-74; 24-38-60; 22-06-47
- Кіровоградська районна рада http://www.rada.kr.ua/ 25014, м. Кропивницький, вул. Дарвіна, 25
56-52-73
- Фортечна районна у місті Кропивницькому рада http://kir-rada.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Гоголя, 28
24-79-22, 22-55-67
- Подільська районна у місті Кропивницькому рада http://podil.kr.ua/ 25006, м. Кропивницький, вулиця Архітектора Паученка, буд. 53/39
24-99-74
- Виконавчий Комітет Кіровоградської міської ради 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41
24-08-24, 24-08-05
- Кіровоградський обласний суд 25006, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 2
24-56-52
- Територіальне Управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області http://kr.court.gov.ua/tu12/ 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 42А
32-18-37
- Кіровоградський окружний адміністративний суд http://adm.kr.court.gov.ua/sud1170/ 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 42А
32-18-37; 24-47-13
- Господарський суд Кіровоградської області http://kr.arbitr.gov.ua/sud5013/ 25022, м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32
22-09-70, 24-09-91, 22-07-88
- Третейський суд при Кіровоградській регіональній торгово-промисловій палаті 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55
35-18-56, 35-18-59, 24-02-89
- Кіровоградський міський суд 25009, м. Кропивницький, вул. Габдрахманова, 7
33-00-95
- Прокуратура Кіровоградської області http://kir.gp.gov.ua/ua/index.html 25006, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4
22-78-71, 32-18-80, 36-12-31
- Прокуратура міста Кіровограда 25006, м. Кропивницький, вул. Медведьєва, 11
34-50-41
- Прокуратура Кіровоградського району 25006, м. Кропивницький, вул. Дарвіна, 3
59-91-11
- Прокуратура Кіровського району міста Кіровограда 25009, м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня, 5А
33-11-98
- Прокуратура Ленінського району міста Кіровограда 25009, м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня, 5А
33-30-91
- Кіровоградська міжрайонна природоохоронна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері 25006, м. Кропивницький, вул. Медведьєва, 11
34-50-46
- Служба безпеки України в Кіровоградській області 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 9
36-13-06; 22-97-25
- Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області 25006, м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 64/53
22-59-11
- Департамент фінансів Кіровоградської обласної державної адміністрації http://finance.kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1
31-31-93
- Фінансове управління Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41
24-44-22
- Територіальні органи ДФС у Кіровоградській області http://kr.sfs.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55
24-47-60, 24-76-96, 36-69-74
- Кропивницька Об’єднана державна податкова інспекція 25006, м. Кропивницький, вул. Глінки, 2
33-24-58
- Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області http://www.krjust.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7
35-66-30, 24-65-93
- Кіровоградський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 25022, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2
22-48-08
- Подільський відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 25006, м. Кропивницький, Преображенська, 2
22-96-61, 22-45-25
- Фортечний відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 32/29
32-17-52, 32-17-82
- Кіровоградська філія державного підприємства "Інформаційний центр" міністерства юстиції України 25009, м. Кропивницький, вул. Габдрахманова, 3
33-02-53; 33-40-52
- Кіровоградська філія державного підприємства "Національні інформаційні системи" 25006, м. Кропивницький, вул. Олексія Єгорова, 18
37-80-87, 37-80-91, 37-80-90
- Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської обласної державної адміністрації http://jkg.kr-admin.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 64/53, к. 501
24-15-90, 24-13-77
- Центр надання адміністративних послуг міста Кропивницького http://www.dozvil.kr.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41
22-86-39
- Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській обл. http://kvg.hsc.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Панфіловців, 22
35-75-64
- Територіальний сервісний центр МВС 3541 м. Кропивницьий 25006, м. Кропивницький, вул. пр-т Інженерів, 1
- Управление державної міграційної служби в Кіровоградській області 25006, м. Кропивницький, Єгорова, 25
24-73-21
- Кіровоградський районний сектор УДМС в Кіровоградській області 25006, м. Кропивницький, вул. Кільцева, 34-а
56-51-71
- Кіровський районний відділ у м. Кіровограді УДМС в Кіровоградській області 25006, м. Кропивницький, пр-т 50 років Жовтня, 14
33-42-07, 33-00-63, 33-10-16
- Ленінський районний сектор у м. Кіровограді УДМС в Кіровоградській області 25006, м. Кропивницький, пр-т 50 років Жовтня, 14
33-42-07, 33-00-63, 33-10-16
- Державний архів Кіровоградської області http://dakiro.kr-admin.gov.ua/ 37-31-10, 37-31-11, 37-31-95
Корпус № 1. - 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 3
Корпус № 2. - 25022, м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 1Г
- Нотаріальний архів Кіровоградської області 25006, м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 1Г
22-65-26
- Управління капітального будівництва Кіровоградської обласної адміністрації http://ukb.kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 32/29
24-65-63, 35-18-20
- Департамент економічного розвитку і торгівлі Кіровоградської обласної державної адміністрації http://economika.kr-admin.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1
24-18-54, 24-13-53
- Департамент соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації http://gutszn.kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 38
22-28-37
- Департамент культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації http://www.kultura.kr.ua/ 25022, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1
22-04-00, 22-95-12
- Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації http://osvita.kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 32/29
24-15-28
- Департамент охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації http://health.kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 74/42
24-04-71, 24-13-69
- Служба у справах дітей Кіровоградської обласної державної адміністрації http://dity.kr-admin.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, кімн. 110-112
22-54-98, 22-34-96
- Кіровоградський обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді http://ocsssdm.kr-admin.gov.ua/ 25006, м.Кіровоград, вул. Преображенська, 2
24-67-83, 32-10-07
- Управління комунікацій з громадськістю Кіровоградської облдержадміністрації http://uvp.kr-admin.gov.ua/ 25022, м.Кіровоград, вул. Дворцова, 32/29
24-44-83, 22-24-79, 24-16-54, 24-16-07
- Департамент Інфраструктури та промисловості Кіровоградської обласної державної адміністрації http://prom.kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1
24-08-55
- Управління з питань цивільного захисту Кіровоградської обласної державної адміністрації http://ucz.kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, вул. Декабристів, 8/22
24-52-49
- Департамент регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації http://oblarch.kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, вул. Декабристів, 8/22
24-66-77
- Департамент регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації http://oblarch.kr-admin.gov.ua/ 25022, м. Кропивницький, вул. Декабристів, 8/22
24-66-77
- Департамент екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації http://ekolog.kr-admin.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 84/37
22-06-09
- Департамент агропромислового розвитку Кіровоградської облдержадміністрації http://apk.kr-admin.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84
24-63-06
- Обласне комунальне підприємство “Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації” 25006, м. Кропивницький, вул. Калініна, 12
22-69-01, 22-27-12, 22-35-33; 36-13-53
- Інспекція державного технічного нагляду облдержадміністрації 25006, м. Кропивницький, вул. Тімірязєва, 84, к.304
24-58-77, 24-25-38
- Кіровоградський експертно-технічний центр http://etc.kr.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 24
24-45-36, 24-42-46, 24-23-30
- Дозвільна система Національної поліції Кіровоградської обасті 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6а, каб. 2,3.
24-18-74, 39-70-01
- Відділ культури і туризму Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41
24-25-70, 22-25-33
- Відділ сім'ї та молоді Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.313, 316
24-34-97, 24-44-27
- Відділ фізичної культури та спорту Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.310, 311
24-47-33, 24-38-52
- Головне управління житлово – комунального господарства Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.224-228
24-59-39, 24-18-47
- Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.105, 108, 109
24-37-05, 24-99-82
- Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.428, 429
32-10-27, 32-10-08
- Управління економіки Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.412, 413
24-46-46, 24-13-26
- Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.415, 416
22-86-20, 22-86-22
- Управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.329, 330, 334
24-47-98, 22-09-49, 24-47-98
- Управління капітального будівництва Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.408-411
24-17-17, 24-49-57, 24-66-58
- Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.106, 107, 111
24-15-39, 24-85-41, 24-56-88
- Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.322, 323, 325
24-95-81, 22-59-55, 22-86-78
- Управління освіти Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.337, 210
24-56-96, 24-43-43
- Управління охорони здоров'я Кіровоградської міської ради http://uozkmr.kr.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.324
22-16-95, 22-94-84
- Управління по сприянню розвитку торгівлі та побутового обслуговування населення Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.122-124
24-47-74, 22-38-36, 22-38-63
- Управління розвитку транспорту та зв’язку Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.303, 315, 316
24-58-98, 24-48-00
- Фінансове управління Кіровоградської міської ради 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, к.420, 422
24-44-22, 22-16-51
- Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області http://kirovohradska.land.gov.ua/ 25006, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26
34-61-44
- Кіровоградська регіональна торгово-промислова палата http://www.chamber.kr.ua/ 25022, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 79-А
35-18-56, 24-02-89
- Комунальний заклад "Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи" 25006, м. Кропивницький, вул. Гоголя, 44
22-04-66, 22-05-28
- Управління державної казначейської служби України у м. Кропивницькому Кіровоградської області 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 31
32-04-46
- Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а
33-04-32, 33-04-52
- Кіровоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області 25006, м.Кіровоград, вул. Соборна, 4
32-19-30
- Головне управління статистики у Кіровоградській області http://www.kr.ukrstat.gov.ua// 25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7А
33-32-40; 33-10-21
- Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 28
22-36-16
- Оцінювач майна Консалтингова компанія "Експертне бюро" http://www.expburo.com/ 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 66
32-00-62; 050-341-14-44
Виникнення і розвиток нотаріату
Виникнення певних зародків нотаріату в період античності та раннього середньовіччя дає підставу дійти висновку про його тісний зв'язок із суспільним устроєм, сімейним, спадковим і речовим правом. Істотною передумовою виникнення і розвитку нотаріату була наявність писемності та розвинутих товарно-грошових відносин.
Спершу нотаріат виник як різновид адміністративної діяльності; так, тисячоліття тому у Вавилоні, Єгипті, Іудеї існували писарі-канцеляристи, які вели численні прибутково-витратні книги, періодично складали кадастр усіх земель у країні, переписували населення і його майно. Окремі посадові особи, що забезпечували формування доказів, в Стародавньому Єгипті називались агораномосами, а в Греції — ієромемнеси чи епістати, і були священнослужителями.
Одні з перших форм нотаріату можна знайти і в староєврейській державі. Ґрунтуючись на аналізі прадавніх рукописів, історики дійшли висновку, що ізраїльтяни познайомилися з писемністю, коли знаходилися в Єгипті, і стали активно використовувати її в державних справах і в процесі судочинства. Приблизно з середини II тисячоліття до н.е. про книги і державні письмові акти згадується вже як про звичне явище.
За одними джерелами, нотаріат як інститут має давні традиції в історії Греції, де, розвинувшись за законодавством Солона, розквітнув в епоху еллінізму, особливо за часів Птоломея, а пізніше через Єгипет потрапив до Риму, де його подальший розвиток відбувався під впливом еллінського законодавства, зміцнів у Візантії за допомогою відомих законів Юстиніана та головним чином — завдяки першій главі Книги Єпарха Імператора Лео VI Мудрого, яка становить перший в історії Нотаріальний кодекс.
Але більш традиційно виникнення власне нотаріату відносять до часів Стародавнього Рима в період республіки (приблизно III ст. до н.е.), коли з'являються службові особи, обов'язком яких було підведення правового випадку під ту чи іншу формулу (в давньоримському праві панував суворий формалізм, а тому дотримання формул було обов'язковим для всіх, хто звертався до судових установ). До таких осіб належали передусім численні писарі, частина з яких перебувала на службі при посадових особах римського управління і суду. В період імперії такі писарі почали об'єднуватись у канцелярії при римських магістратах із складною бюрократичною організацією. Поряд із офіційними існували приватні писарі (іноді раби), які відігравали роль своєрідних власних юрисконсультів у приватних осіб. Згодом виник ще окремий клас вільних людей — табеліони, які, не перебуваючи на державній службі, також займалися складанням юридичних актів і судових документів для замовників та отримували за це винагороду. Свою діяльність вони здійснювали в конторах, що розташовувались у визначених публічних місцях. Джерела називають їх разом з юрисконсультами і адвокатами, отже, їх суспільний статус був досить високим.
Проте діяльність табеліонів, незважаючи на неухильний нагляд державної влади в особі дефензорів, не тотожна сучасній діяльності нотаріату, оскільки вчинювані ними акти не мали юридичної вірогідності, а отже не були наділені жодними перевагами перед звичайними приватними документами.
Спільність із сучасним нотаріатом мав інший інститут римського права, а саме явка табеліональних документів у суді із занесенням їх до протоколу. Такому посвідченню підлягали не лише угоди, вчинення яких у такій формі передбачалося законом (дарування на великі суми, судові заповіти), а й інші документи залежно від волі сторін на це. Окрім засвідчення приватних актів, що надавало їм особливу силу і значення безспірних документів, надавалась також юридична допомога сторонам.
Табеліони і нотарії (тобто писці) — зародок того величезного інституту, який, отримавши в Італії широку організацію з боку законодавства і нове ім'я «нотаріат», разом з римським правом акцептований і асимільований європейськими державними системами. Тим не менш точно визначити час виникнення цієї установи не є можливим.
Розвинувшись у Римській імперії, інститут табеліонату зберігся і після навали варварів — так, деякі законодавчі акти (наприклад, Едикт Ротарі (643 р.), закон Лиутпранда (713-755 р.) встановлюють обов'язковість дотримання певної письмової форми для найважливіших угод і визначають коло осіб, що здійснюють їх складання (так звані канцелярії), та, крім цього, присутні в судових засіданнях, здійснюють ведення протоколів, складають судові рішення і документи про найважливіші угоди, що відбувалися на народних зборах, керуючись у своїй діяльності формулами, виробленими ще під час Римської імперії6.
Нотаріат в Європі. Розвал Римської імперії не викликав суттєвих реформ у внутрішньому устрої раніше підвладних їй земель. Крім того, істотне збільшення цивільного обороту потребувало стабільного і безконфліктного характеру відносин, а це можливо досягти тільки шляхом зменшення кількості незаконних і заперечних операцій. В цих умовах найважливішим методом вирішення вказаної проблеми була обов'язкова участь неупередженого і юридично грамотного арбітра, що призначається державою, тобто нотаріуса.
У зв'язку з тим, що в історії Європи тривалим був період церковної юриспруденції з певної категорії справ, існував так званий церковний нотаріат. Спочатку (приблизно III ст. н.е.) при єпископах, а згодом і при абатах та інших церковних урядниках під час їх бесід із народом були присутні спеціальні особи (нотаріуси), зобов'язані записувати такі бесіди і складати протоколи. Створивши інститут нотаріату як установу, яка відповідала потребам церковного управління, церква надає послуги населенню, а також призначає нотаріусів для вирішення питань простих мирян. Таким чином, світський нотаріат мовби одержує легітимність від верховної церковної влади.
Аналіз історії розвитку інституту нотаріату в Європі показує, що ті нотаріальні установи, які склалися під час правління Карла Великого, пустили глибоке коріння та досягли повного розвитку лише в Італії, де вони знайшли сприятливий для себе ґрунт, підготовлений римським правом; у Франції ж і в Німеччині вони проіснували недовго і вже згодом, після розпаду імперії, прийшли до повного занепаду. Таке становище нотаріату в цих країнах продовжувалось до того часу, поки в XII ст. Франція, а у XIV ст. — Німеччина не провели рецепцію нотаріального інституту в тому вигляді, в якому він існував в Італії (обов'язкова авторизація нотаріусів; вимоги до кандидатів на посаду: стать, вік, моральні критерії, складання іспиту; організація нотаріальних корпорацій, які здійснювали нагляд за діяльністю її членів).
У франкській державі було створено королівську канцелярію, до складу якої входило декілька нотаріусів. Очолював канцелярію референдарій, а згодом — канцлер. Крім того, при Каролінгах була утворена особлива канцелярія при вищому судовому органі, члени якої, нотаріуси, крім контрасигнорування королівських грамот і дипломів, посвідчували також і приватні документи, в результаті чого останні набували характеру публічних актів. Значення їх було настільки великим, що оспорювання таких документів заборонялося під страхом смертної кари. На місцях при окремих судових і адміністративних органах також перебували нотаріуси, які вносились у списки імператорської канцелярії. Таким чином, провінційний нотаріат із вільної професії перетворився на державну посаду, що авторизувалася самим імператором.
Першу ж реформу у французькому нотаріаті провів Людовік IX Святий, який у 1270 р. запровадив 60 посад нотаріусів при Паризькій судовій палаті. У 1300 і 1302 рр. Філіп IV Красивий, залишивши за собою право призначати нотаріусів, розповсюдив цей інститут на всю Францію. Королівським указом 1304 р. створюється реєстр, в який кожен нотаріус повинен був вносити заповіти, договори, а також розміри зборів за виконані ним дії. При Франциску І і Генріху II (XVI ст.) потреби королівської скарбниці викликають зростання кількості нотаріусів шляхом розподілу нотаріальних функцій. Нотаріуси складають оригінали документів, табеліони — засвідчують копії з оригіналу і просто копії; охоронці печаток ставлять печатки для надання актам обов'язкової сили, а охоронці записів забезпечують збереження документів. У 1597 р. Генріх IV і в 1706 р. Людовик XIV об'єднують ці різноманітні функції у рамках однієї посади. Розрізнялися королівські нотаріуси, компетенція яких розповсюджувалася на судові округи (за винятком нотаріусів Парижа, Орлеана, Мон-пельє, які були повноважними в межах усієї Франції), і сеньйоральні, яких призначали сеньйори. В такому вигляді інститут французького нотаріату проіснував до Великої Французької революції, коли 27 вересня — 6 жовтня 1791 р. був обнародуваний закон, який разом із скасуванням феодальної системи позбавив сеньйорів права призначення нотаріусів, відмінив купівлю-продаж посади нотаріуса і встановив єдину для всіх територію діяльності — департамент. Закон від 16 березня 1803 р. вважається основоположним законом французького нотаріату.
У Німеччині появу нотаріусів італійського типу відносять до XIV ст. Імператор Максиміліан І у 1512 р. видав перший нотаріальний статут, який детально регламентував діяльність нотаріусів. Подальший розвиток цього інституту відбувався шляхом прийняття окремих партикулярних законів для різних місцевостей Німецької імперії, яка на той час була роздробленою. На початку XIX ст. у деяких німецьких державах відбувається рецепція французького права, що мала значний вплив на розвиток нотаріального інституту. В Німеччині поступово починають з'являтися різноманітні законодавчі акти, зразком для яких був французький закон 1803 р. Аналіз німецьких законів кінця XIX — початку XX ст., які регулювали діяльність нотаріату, свідчить, що вони в багатьох положеннях запозичили основні принципи французького нотаріату (можливість безпосереднього примусового виконання нотаріальних актів, пожиттєвий характер посади нотаріуса та ін.). Разом з тим спостерігається відсутність суворої межі між спірною і безспірною юрисдикцією, наслідком чого було підпорядкування нотаріусів нагляду судових установ і надання останнім деяких нотаріальних функцій8. Вся багатовікова історія нотаріальних органів в Європі підтверджує той факт, що цей інститут, на відміну від спірної судової юрисдикції, розвивався як безспірна публічна юрисдикція.
Збереження за римським правом його попереднього значення справило могутній вплив на правові системи новостворених об'єднань, а в результаті в країнах Європи отримав свій розвиток і нотаріальний інститут. У зв'язку з цим система організації нотаріальної діяльності, за якої нотаріуси, залишаючись особами вільної професії, здійснювали свої функції як представники держави, отримало назву латинського нотаріату.
До початку XX ст. у законодавстві більшості європейських країн були розроблені єдині принципи у визначенні поняття «нотаріус». У Франції нотаріус є особою вільної професії, за яким держава визнає функції офіційної особи з повноваженнями надавати актам і контрактам такий само ступінь довіри, начебто ці документи виходили з державних органів.
Щодо розвитку нотаріату в країнах, де склалася англосаксонська система права, слід зазначити, що певної самостійної структури та системи нотаріальних органів у цих країнах сформовано не було, що пояснюється відмінністю самої правової системи прецедентного права та невеликим значенням письмових доказів — за загальним правилом, для дійсності договорів особливої форми не було потрібно. При цьому не сформувалося поняття, яке б точно відповідало континентальному «публічному документу». Вчинення нотаріальних дій покладалося на суддів та судових чиновників, однак фактично існували і нотаріуси, коло дій яких складає вчинення за бажанням осіб, що звернулися, різного роду актів цивільного права, зберігання оригіналів актів, посвідчення певних обставин і дат.
Також було б доцільним ознайомлення з досвідом становлення нотаріату в таких країнах, як Польща та Румунія.
Нотаріат в Польщі спершу було запозичено з Італії та впроваджено завдяки впливу католицької церкви ще в XV столітті, коли канцлер Ян Замойський отримав від Ватикану привілей для навчання публічних нотаріусів в Замойській академії. Цей рік став відліковою точкою переходу від канонічного права до системи римського нотаріату. Під час численних територіальних змін у різні часи функціонували різні системи нотаріату. Після Другої світової війни за часів Польської Народної Республіки, згідно з законом від 1951 року, нотаріат стає державним органом під наглядом міністерства юстиції. В 1989 році в Польщі було прийнято закон про нотаріат, який відмінив дію закону 1951 року, та було впроваджено систему органів нотаріату подібну до тієї, що діє зараз в Україні. Існували державні нотаріальні контори та нотаріуси, що здійснювали індивідуальну нотаріальну практику. 14 лютого 1991 року було прийнято новий закон, яким було визначено дворічний перехідний період до приватного нотаріату.
Перші форми нотаріальної організації з'явилися на території Румунії у XIII столітті. Якщо ж перейти до наших часів, то відповідно до положень Декрету від 1950 року в Румунії бере початок існування державного нотаріату. Державні нотаріуси були організовані як адміністративні органи зі специфічними повноваженнями безконфліктної процедури. Нотаріальна діяльність координувалася Міністерством юстиції, а державні нотаріуси були віднесені до державних службовців. З прийняттям же Закону про приватний нотаріат та нотаріальну діяльність було закладено основи для переходу до функціонування єдиного нотаріату на приватних засадах.
«Заміна» ця відбулася миттєво, «за одну ніч», без наявності будь-якого перехідного періоду чи змішаної системи. Якщо 16 листопада 1995 року нотаріальна діяльність була в компетенції держави, то наступного дня, 17 листопада, ці функції вже отримали приватні нотаріуси, які, маючи досить широку автономію, однак здійснюють її під егідою Міністерства юстиції.
Внаслідок цього перетворення поліпшилась якість нотаріальних послуг та зросла кількість вчинюваних нотаріальних дій, державний бюджет був звільнений від витрат на утримання офісів державних нотаріатів, в той же час надходження до державного бюджету, які забезпечує діяльність нотаріусів, значно зросли, а зайнятість у нотаріальній сфері за останні роки зросла майже в 10 разів. В Росії деякі функції нотаріату спершу виконували церковні диякони. Так. про зберігання різного роду договорів та інших документів в православних храмах свідчать пам'ятники російського права — Новгородські і Псковські судові грамоти.
Виникнення і становлення нотаріату в Росії свідчить про те, що найбільш загальні закономірності появи та розвитку, як в інших країнах, тісно пов'язані з розвитком цивільного обороту. Його початкове призначення становить забезпечення потреб суспільства у сприянні громадянам у здійсненні операцій і юридичному закріпленні прав. Наділення нотаріуса функціями незалежного державного арбітра спричинило визнання за документами, складеними з участю нотаріуса, статусу публічних, тобто таких, що мають підвищений ступінь довіри, і внаслідок цього підвищену доказову і виконавчу силу.
Перший етап історії нотаріату дореволюційної Росії розпочався з XV століття, а саме з виникнення інституту так званих «площадних піддячих» — своєрідних професійних писарів, які спеціалізувалися на оформленні угод, пов'язаних із переходом прав на окремі види майна та оформленням їх належним чином, за умов додержання яких документація й набувала характеру безспірної.
Цей період характеризувався вільним розвитком інституту площадних піддячих під номінальним контролем держави, пов'язаним із призначенням «на площу» указом царя. Особа, що бажала бути площадним піддячим, подавала царю чолобитну з проханням про призначення, при цьому виборні старости повинні були дати їй моральну та ділову характеристику, а вся корпорація професійних писарів несла за члена своєї громади кругову поруку на випадок заподіяння шкоди від його діяльності.
У ХVII-ХVIII ст. державне регулювання нотаріальною справою зазнає численних змін. За часів царювання Петра І інститут площадних піддячих було скасовано і їхнє місце зайняли кріпосні писарі. Документи оформлювались у Палаті кріпосних справ, пізніше — в Юстиц-колегії та у губернаторів. Однак виявлені чиновниками абсолютна некомпетентність та хабарництво примусили Петра І повернути кріпосні справи до ведення площадних піддячих із встановленням суворого нагляду за їх діяльністю та повною залежністю від урядових органів. Як бачимо, цей період характеризується також і тим, що формування нотаріальних органів та порядок вчинення нотаріальних дій визначається окремими наказами царя. У 1775 році за наказом Катерини II нотаріальні функції було покладено на суди, а в подальшому неодноразово передавались різним установам, цивільним, повітовим судам, кріпосним відділенням. Нормативно-правове регулювання нотаріальної діяльності на цей час має децентралізований, несистемний та суперечливий характер.
Другий етап розпочався одночасно із судовою реформою 1864 року: приймається Положення, про нотаріальну частину (1866 р.), основною метою якого було відокремлення нотаріальної частини від судової. В Росії виникли дві відособлені нотаріальні установи: кріпосна (якій приділялась особлива увага з боку держави) та власне нотаріальна. Згідно з Положенням, в містах почали засновуватись посади нотаріусів, які перебували під віданням судів і призначалися на посади старшими головами судової палати за поданням голів окружних судів. У місцевостях, де присутність нотаріуса визнавалася необхідною, але бажаючих зайняти вакансію не було, передбачалося призначення нотаріуса від уряду. Нотаріус, що призначався від уряду, був державним службовцем, користувався такими ж перевагами, і правами як і секретар окружного суду, винагорода йому призначалася на розсуд міністерства юстиції.
Наприкінці XIX ст. у Російській імперії склалися чотири групи органів і посадовців, що мали право вчиняти нотаріальні дії:
— публічні (городові) нотаріуси;
— біржові маклери і нотаріуси, корабельні маклери;
— вузькоспеціалізовані маклери: судноплавних справ, державного комерційного банку, приватні, слуг і робочого люду, цехові, ремісничих управ тощо;
— магістрати, ратуші, думи, митні урядовці, станові пристави, торговельні словесні суди.
Заборонялося призначати нотаріусами людей безграмотних. Кандидати на посаду нотаріусів відбиралися з числа урядовців на основі спеціального конкурсу. Після призначення на посаду вони приносили присягу.
При виконанні нотаріальних обов'язків було необхідно:
— встановити особу сторін;
— перевірити правоздатність і дієздатність сторін;
— перевірити автентичність договору і встановити його відповідно чинному законодавству;
— записати договір у книгу (реєстр);
— стягнути мито і збори;
— на оригіналі договору зробити напис, що містить час засвідчення і номер у книзі.
Після Лютневої революції 1917 р. нотаріат певний час діяв без будь-яких змін. Тимчасовий уряд, щоправда, намагався заборонити операції з нерухомістю і землею, проте під тиском був вимушений відмовитися від своїх намірів. Загалом, дії, що відносяться до компетенції нотаріату в період 1917-1921 рр., виконували залежно від змісту акту різні органи радянської влади на місцях: відділи юстиції, соціального забезпечення, відділи записів актів цивільного стану й ін.
Разом з тим розвиток господарського життя країни вимагав установлення державного контролю за законністю вчинюваних договорів і операцій. У здійсненні такого контролю істотне значення мав нотаріат як особливий інститут у системі органів радянської юстиції. 4 жовтня 1922 р. РНК РРФСР видав Положення про державний нотаріат, на підставі якого в містах були встановлені нотаріальні контори на чолі з нотаріусами. Нагляд за діяльністю нотаріусів здійснювала президія губернських рад народних суддів, а керівництво нотаріату належало НКЮ РРФСР.
Нотаріат в СРСР — державний орган, на який покладено оформлення і засвідчення операцій і актів, а також посвідчення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з законодавством, нотаріат в СРСР мав на меті зміцнення соціалістичної законності, охорону соціалістичної власності й особистої власності громадян, захист особистих і майнових прав громадян, а також прав і законних інтересів державних установ, підприємств і суспільних організацій.
На нотаріальні органи покладалося здійснення і засвідчення договорів і операцій, здійснення протестів векселів, посвідчення безспірних обставин і реєстрація арештів. Положення про нотаріат 1922 р. заклало основи нотаріату, що функціонував в умовах переходу від капіталізму до соціалізму.
Проте 1923 року було введено нове Положення про державний нотаріат, яке значно розширило коло повноважень нотаріальних контор і узгодило ці повноваження з нормами цивільного законодавства.
Радянський нотаріат був включений до складу органів юстиції. Організація і керівництво нотаріатом була покладена на органи судового управління. В 30-50-ті рр. XX ст. у нотаріальне законодавство часто вносилися зміни, нерідко без відповідних об'єктивних передумов.
До 1926 р. нотаріальна діяльність в СРСР регулювалося законодавством союзних республік. Першим загальносоюзним актом стала ухвала ЦВК і РНК СРСР 14 травня 1926 р. «Про основні принципи організації державного нотаріату». На основі цієї ухвали були видані положення про нотаріат окремо кожною із союзних республік.
Нагляд і керівництво нотаріатом здійснювали Міністерство юстиції СРСР, міністерства юстиції союзних республік і їх місцеві органи. Відзначимо, що багато наказів і інструкцій Міністерства юстиції СРСР і Міністерства юстиції УРСР з питань нотаріальної діяльності діють донині в частині, в якій вони не суперечать Конституції України.
До ведення нотаріальних органів було віднесене: посвідчення операцій, видача виконавчих написів, здійснення протестів, засвідчення вірності копій документів і автентичності підписів на документах, видача заставних свідоцтв, отримання в депозит предметів зобов'язань, вживання заходів з охорони спадку і видача свідоцтв про спадкоємство, забезпечення доказів, видача свідоцтв про визнання особи безвісно відсутньою. Як правило, нотаріальні дії вчинялися нотаріусом у нотаріальній конторі. За межами контори нотаріус міг вчиняти нотаріальні дії на підставі прохання сторони в разі неможливості її з'явитися в контору з поважної причини. При вчиненні нотаріальної дії нотаріус зобов'язаний був перевірити законність операції або документа, а також упевнитися в правоздатності і дієздатності осіб, що беруть участь в операції, і власноручності їхнього підпису під документами. Було визначено, що нотаріуси зобов'язані дотримуватись таємниці відносно вчинюваних ними нотаріальних дій, а довідки щодо нотаріальних дій видаються тільки учасникам операцій, а також на вимогу прокуратури і судових органів.
У сільських місцевостях, де не було нотаріальних контор, деякі нотаріальні дії (посвідчення договорів контрактації, операцій на суму до 500 крб., засвідчення копій документів, підписів на них тощо) виконувалися сільськими радами. Скарги на дії нотаріусів надходили до народного суду за місцем знаходження нотаріальної контори і розглядались судом у судовому засіданні з викликом заінтересованих осіб.
Нотаріальне посвідчення операцій, видача виконавчих листів, засвідчення копій документів й інші нотаріальні дії надавали достовірності документам, актам, усували зайві суперечки між громадянами, засвідчували можливість доведення в суді, сприяючи тим самим забезпеченню соціалістичної законності.
19 липня 1973 р. був прийнятий Закон про державний нотаріат в СРСР. Цей Закон містив норми про задачі та організацію нотаріату в СРСР, принципи його діяльності, компетенцію, загальні правила здійснення нотаріальних дій і застосування законодавства про нотаріат до іноземців і осіб без громадянства. В той період, не дивлячись на велику роботу нотаріусів з надання правової допомоги населенню, роль нотаріату в економічному житті країни була в цілому незначна. За відсутності інституту приватної власності нотаріат виступав як придаток до правової системи держави. В більшості випадків його роль зводилася до посвідчення великої кількості операцій і оформлення документів про спадок.
Нотаріат в Україні. В Київській Русі веденню церкви підлягали майже всі сімейні справи, в тому числі щодо спадку, опіки, затвердження духівниць тощо. Для цього при єпископах, як свідчать Номоканон і статути Володимира, Ярослава та інших київських князів, створювались особливі посади — владики тисяцьк намісники. Деякі з них роз'їжджали по підвідомчим єпископу волостях і здійснювали там «управу». Крім того, при самому єпископі знаходилися священики і диякони, номофілакси і хартофілакси хранителі книг, грамот і діловодства. Для вирішення цивільних справ, підлеглих церковному суду, при єпископському дворі постійно знаходилися бояри владик і слуги як світські судді і діловоди. В такому вигляді зароджується на Русі нотаріальна діяльність, багато в чому тісно спаяна з церковною владою.
Доки Україна входила до складу Російської імперії, розвиток нотаріального законодавства і діловодства останньої визначав відповідні процеси і в Україні. У Російській імперії у першій половині XIX ст. ще не було поділу влади судової і нотаріальної, поки не було реалізовано Положення про нотаріальну частину, затверджене 14 квітня 1866 р. В основу проекту були покладені нотаріальні положення трьох держав: Франції від 16 березня 1807 р., Австрії від 21 травня 1855 р. і Баварії від 1861 р. Нотаріат виокремлювався з відання судів для здійснення актів та інших несудових дій. У містах вводилися посади нотаріусів, котрі призначалися головою судової палати на підставі конкурсу з числа чиновників. Нотаріус мав складати присягу, а також вносити страхову заставу на випадок заподіяння шкоди клієнтові помилковими діями.
Після Жовтневої революції коло повноважень нотаріату звузилося, він став державним. У 1921, 1923 та 1928 роках в Україні було прийнято декілька законодавчих актів про нотаріат, які регулювали діяльність державного нотаріату. 25 грудня 1974 року Верховної Радою Української РСР уперше в історії України було прийнято вищий акт державної влади, котрий регулював діяльність нотаріальних органів — Закон УРСР «Про державний нотаріат» (введений у дію з 1 травня 1975 року). Цей Закон розширював коло нотаріальних дій більше ніж до 20 різноманітних видів. Однак нотаріат залишався незначним придатком правової системи країни. Основним видом його діяльності (більше ніж 70% нотаріальних дій) було посвідчення копій документів, у той час як у країнах із розвиненою правовою системою посвідчення копій документів становить 7-10% від усіх нотаріальних дій.
У нашій країні за роки радянської влади нотаріат утратив своє значення, позаяк було скасовано приватну власність на землю, на засоби виробництва. Серед правоохоронних органів він посідав останнє місце, бо його діяльність в основному стосувалася людини, її власності, її прав та інтересів. Людині з вищою юридичною освітою працювати в нотаріальній конторі було не престижно: низька заробітна платня, непристосовані для роботи приміщення, відсутність необхідних технічних засобів, одноманітна і нецікава робота.
Нового імпульсу розвиткові правової системи України, в тому числі й інституту нотаріату, надало проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. З переходом суспільства до ринкових відносин, законодавчим визнанням рівноправності всіх видів власності, розвитком підприємницької діяльності і процесів приватизації виникла суспільна необхідність введення інституту приватного нотаріату і, відповідно, законодавчого закріплених положень, які надавали б можливість вирішувати питанню нотаріальної діяльності без допомоги державних органів. Значним кроком у розвитку нотаріату і його законодавчого закріпленню став прийнятий Верховною Радою України 2 вересня 1993 введений з 1 січня 1994 року Закон України «Про нотаріат». Цей Закон став одним з істотних етапів проведення широкомасштабної соціальної реформи в Україні, правової реформи, зокрема коли поряд з державними нотаріальними органами було введено інститут приватного нотаріату.
Український нотаріат розпочав своє незалежне існування після проголошення незалежної суверенної Української держави. Місце, роль і функції нотаріату були чітко визначені Законом України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат».
Проголошення незалежності України як суверенної держави, прийняття Конституції України обумовлюють потребу держави утворенні міцної та стабільної системи захисту прав та закон інтересів своїх громадян.
Нотаріат є одним з правозахисник інститутів державної гарантії дотримання законності прав та інтересів кожної людини.
Український нотаріат розвивається та перетворюється в напрямку до професійності, стабільності та фінансової незалежності.
(Л.С. Сміян, Ю.В. Нікітін, П.Г. Хоменко. Нотаріат в Україні)
Адреса: 25009, Кіровоградська область,
м. Кропивницький (колишня назва
м. Кіровоград), вул. Євгена Тельнова
(колишня назва просп. Правди), буд. 2В, оф. 43.
Посвідчення договорів відчуження (купівлі-продажу, дарування, міни) нерухомого майна
Микола Григорович поясніть, що собою уявляє договір купівлі-продажу?
Президент України
Урядовий портал
Конституційний суд України
Міністерство внутрішніх справ
Законодавство України
Вища рада правосуддя
Єдина база даних влади
Верховна Рада України
Верховний суд України
Судова влада України
Міністерство юстиції України
Генеральна прокуратура України
Нотаріальна палата України
Національний банк України
http://kr-admin.gov.ua/
25022, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1
35-36-11; 24-16-52
Розклад роботи: 
Електронна адреса: 
Друкувати візитку:
Нотаріус Озерний М.Г.